обслуга
ОБСЛУ́ГА, и, ж.
1. Група людей, що обслуговує певний об’єкт.
Люди з обслуги парку підмітають алеї після нічного гуляння, поливають квітники (Головко, І, 1957, 473).
2. військ. Група бійців, що обслуговує гармату, міномет, кулемет і т. ін.
Сьогодні честь пристрілювати ціль випала обслузі Дениса Блаженка (Гончар, III, 1959, 391);
В міському парку.. — зенітний кулемет. Обслуга розташувалась в холодку (Тют., Вир, 1964, 306).
3. рідко. Те саме, що обслуго́вування.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обслуга — обслу́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обслуга — Екіпаж, команда, персонал, штат, залога; (дія) обслугов|ув|ання. Словник синонімів Караванського
- обслуга — [оубслуга] -гие, д. і м. -уз'і Орфоепічний словник української мови
- обслуга — Обслуга й обслуговування (обслужування) «У місті відчувається погана поштова обслуга», — читаємо в одній газеті, й відразу впадає в очі помилкове використання слова обслуга, яке має інше значення, ніж те, що надала йому газета. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- обслуга — -и, ж. 1》 Група людей, що обслуговує певний об'єкт. 2》 військ. Група бійців, що обслуговує гармату, міномет, кулемет і т. ін. 3》 рідко. Те саме, що обслуговування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обслуга — ОБСЛУ́ГА, и, ж. 1. Група людей, що обслуговує певний об'єкт; персонал. Шкода, що скіфи з царської обслуги взяли ворота на залізні шпуги (Л. Костенко); Люди з обслуги парку підмітають алеї після нічного гуляння, поливають квітники (А. Головко). 2. військ. Словник української мови у 20 томах
- обслуга — ОБСЛУ́ГА військ. (група бійців, що обслуговує гармату, міномет, кулемет і т. ін.), РОЗРАХУ́НОК. Лейтенант побачив кулеметну обслугу з трьох чоловік, що зачаїлись під дубом (О. Словник синонімів української мови