1. Словник української мови в 11 томах

обтягнений

ОБТЯ́ГНЕНИЙ, ОБТЯ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтягти́, обтягну́ти 1, 2.

Звідти [з скриньки], перебираючи залізяччя, вийняв [дід Іван] плескатий шевський ніж, обтягнений ременем замість колодочки (Стельмах, І, 1962, 425);

Обтягнуті оксамитом двері прочинились (Добр., Очак. розмир, 1965, 143);

Алі, на своїх довгих ногах, тісно обтягнених жовтими ногавицями,.. високий і гнучкий, як молодий кипарис, здавався на тлі неба велетнем (Коцюб., І, 1955, 400);

Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Хижняк, Тамара, 1959, 206);

Примруживши очі,.. побачив [ад’ютант] обтягнуту вузенькою спідничкою фігурку (Тют., Вир, 1964, 504).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обтягнений — обтя́гнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обтягнений — обтягнутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обтягти, обтягнути 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обтягнений — ОБТЯ́ГНЕНИЙ, ОБТЯ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обтягти́, обтягну́ти 1, 2. Звідти [зі скриньки], перебираючи залізяччя, вийняв [дід Іван] плескатий шевський ніж, обтягнений ременем замість колодочки (М. Стельмах); Обтягнуті оксамитом двері прочинились (С. Словник української мови у 20 томах