обурливий
ОБУ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який викликає обурення.
[Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика.. А просто сказати — обурлива книжка (Мик., І, 1957, 396);
— Ви своїм обурливим анархізмом підриваєте авторитет райкому (Руд., Остання шабля, 1959, 509).
2. Який виражає обурення; сповнений обурення.
Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка (Горд., Чужу ниву.., 1947, 8);
Якась жінка в залі зойкнула, і на адресу гестапівця полетіли обурливі вигуки (Хижняк, Тамара, 1959, 284).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обурливий — обу́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
- обурливий — (факт) неподобний; (- несправедливість) кричущий. Словник синонімів Караванського
- обурливий — див. поганий Словник синонімів Вусика
- обурливий — -а, -е. 1》 Який викликає обурення. 2》 Який виражає обурення; сповнений обурення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обурливий — ОБУ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який викликає обурення. [Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика .. А просто сказати – обурлива книжка (І. Микитенко). 2. Який виражає обурення; сповнений обурення. Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка (К. Словник української мови у 20 томах
- обурливий — Обу́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)