1. Словник української мови в 11 томах

обібраний

ОБІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обібра́ти.

.. хижак-держава пробувала парадувати перед населенням у світлій ролі дбайливого годувальника нею ж обібраного народу (Ленін, 6, 1969, 262);

— От твоя мати і пішла у сусіди.. Та як вийшла? Обібрана зовсім! То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали (Кв.-Осн., II, 1956, 461);

// обі́брано, безос. присудк. сл.

Яке це диво — гвалт в Обухівці. Може, обібрано когось, може, хтось голову комусь проломив сп’яну (Головко, II, 1957, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обібраний — обі́браний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обібраний — [оуб’ібранией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обібраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обібрати. || обібрано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обібраний — ОБІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обібра́ти. – От твоя мати і пішла у сусіди .. Та як вийшла? Обібрана зовсім! То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали (Г. Квітка-Основ'яненко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах