обійми
ОБІ́ЙМИ, ів, мн. Рух або положення рук, при якому обіймають або готуються обійняти кого-небудь.
Я тихо сиджу, мене люба, Кохана в обіймах держить (Л. Укр., IV, 1954, 96);
Політрук схопив у обійми Одинцова і міцно поцілував його в губи (Кучер, Чорноморці, 1956, 278);
*Образно. Я розповів про щойно баченого білявого юнака в обіймах кістлявої смерті (Панч, В дорозі, 1959, 207);
Висока гора мліла в обіймах місяця (Рильський, Бабине літо, 1967, 35).
◊ Прийма́ти (прийня́ти, зустріча́ти, зустрі́ти і т. ін.) з розкри́тими обі́ймами кого — дуже привітно, гостинно приймати, зустрічати і т. ін. кого-небудь.
Та дійшло до нього, мабуть, що приймають його тут не з розкритими обіймами (Шовк., Людина.., 1962, 387);
Коли вузькотілий нащадок ерцгерцога Карла Стефана з румунського полону вдруге потрапив на Україну, головний отаман зустрів його з розкритими обіймами (Стельмах, II, 1962, 47);
Розкрива́ти (розкри́ти) обі́йми:
а) розводити руки, маючи намір обняти кого-небудь.
Батько радісно всміхнувся і розкрив обійми (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57);
б) тепло, приязно зустрічати кого-небудь.
Ти вернулась, прийшла, наче з дальніх країв, мов з холодного царства Валгали. І назустріч тобі я обійми розкрив, — в серці тихо і сонячно стало (Сос., II, 1958, 97).
Значення в інших словниках
- обійми — обі́йми множинний іменник Орфографічний словник української мови
- обійми — (дія) обнімання; (ночі) П. о. шати; обіймища. Словник синонімів Караванського
- обійми — [оуб’іймие] -м'іў Орфоепічний словник української мови
- обійми — -ів, мн. Рух або положення рук, за якого обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Розкривати обійми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обійми — ОБІ́ЙМИ, ів, мн. Рух або положення рук, при якому обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Я тихо сиджу, мене люба, Кохана в обіймах держить (Леся Українка); Він [Іван] схопив дівчину в обійми, відірвав її від землі, притиснув до грудей (С. Словник української мови у 20 томах
- обійми — з розкри́тими (розпросте́ртими, рідше відкри́тими і т. ін.) обі́ймами, зі сл. зустріча́ти, прийма́ти і т. ін. Дуже привітно, гостинно, з радістю. — Я цілком серйозно запитую: ви що, усіх тут із розкритими обіймами зустрічаєте й проводжаєте? (І. Фразеологічний словник української мови
- обійми — Обі́йми, -мів, -мам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обійми — Обійми, -мів с. мн. Объятія. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитину. МВ. ІІ. 178. Словник української мови Грінченка