овоч
О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж.
1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина.
В теплицях вирощують овочі.. і підготовляють розсаду для парників та утепленого грунту (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 9);
Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили (Довж., І, 1958, 437);
Істота почала їсти. На її зубах хрумтів якийсь овоч — чи то огірок, чи то морква (Донч., III, 1956, 68).
2. тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина.
Ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду (Фр., VI, 1951, 23);
І той садок, де в травні він деревам Від гусені обороняв листки, Під овочами в пурпурі жовтневім К землі янтарні склонює гілки (Рильський, II, 1960, 71).
3. ч. і ж., збірн. М’які плоди будь-яких рослин.
Кожному овочеві свій час (Укр.. присл.., 1955, 104);
Родючий баштан жовтіє динями, .. зеленіє кавунами і усяким овощем (Вовчок, І, 1955, 309);
Ісаакій і справді був схожий на пастернак, на цю довгу та трохи кострубату огородню овоч (Н.-Лев., III, 1956, 371);
На возах була всяка всячина..: тут було.. зерно..; тут була овощ огородня, садова й польова (Мирний, І, 1954, 318);
Там спустився злий дух, — і збіжжя вигоріло, мов від вогню, овоч на деревах почорнів, трави пожовкли (Л. Укр., III, 1952, 549);
*Образно. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля: Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211).
◊ Зака́заний о́воч — про щось привабливе, але заказане, недозволене.
З майором Кларком усе заповідалося на гру. Трохи легковажності, трохи кокетства, трохи недозволеного (заказаний овоч завжди солодший!) (Загреб., Шепіт, 1966, 317).
Значення в інших словниках
- овоч — о́воч іменник чоловічого роду частіше вживається у множині Орфографічний словник української мови
- овоч — О́воч. 1. Фрукт, частіше мн. (овочі) — фрукти. Вікно, закрите решіткою, пускало більше сьвітла, а марморні овочі на столі ставали гарнійші. Але небавом сказала Ріта, що ті овочі старомодні, і вони счезли зі стола (Б. Українська літературна мова на Буковині
- овоч — Плід; мн. ОВОЧІ, (городу) городина, (саду) садовина, сов. фрукти. Словник синонімів Караванського
- овоч — заст. овощ, -у, ч. і рідко ж. 1》 тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. 2》 тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина. 3》 ч. і ж., збірн. М'які плоди будь-яких рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- овоч — О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж. 1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, які вживають як їжу; городина. В теплицях вирощують овочі .. і підготовляють розсаду для парників та утепленого ґрунту (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- овоч — зака́заний о́воч. Щось привабливе, але недозволене, чуже, недосяжне і т. ін. З майором Кларком усе заповідалося на гру. Трохи легковажності, трохи кокетства, трохи недозволеного (заказаний овоч завжди солодкий) (П. Загребельний). Фразеологічний словник української мови
- овоч — О́ВОЧІ перев. мн. (плоди городніх, рідше польових, рослин та зелень, що вживаються як їжа), ГОРО́ДИНА збірн., ОГОРО́ДИНА збірн., розм., О́ВОЩІ заст., ГОРОДОВИНА́ збірн., діал., ЯРИНА́ діал. Словник синонімів української мови
- овоч — О́воч, -чу, -чеві; о́вочі, -чів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)