овоч
О́воч.
1. Фрукт, частіше мн. (овочі) — фрукти. Вікно, закрите решіткою, пускало більше сьвітла, а марморні овочі на столі ставали гарнійші. Але небавом сказала Ріта, що ті овочі старомодні, і вони счезли зі стола (Б., 1899, 35, 1); Найліпші насіня цьвітів і огородовини. Склад товарів мішаних, кольоніяльних, овочів полудневих (Б., 1903, рекл.); І справді, в його городці було “всьо". Він мав найшляхетніші овочі, мав малини, суниці, великі ягоди й інші овочі, що водяться по ліпших садах (Коб., Земля, 264)
// пол. owoce, мн. -фрукти.
● Засмакувати овочів — перен пізнати смак, скуштувати (чогось), спокуситися (чимсь). Стид і ганьба батькам-Русинам, що з невинних дітий виховують ворогів руского народу; дай Господи, щоб вони перші засмакували гірких овочів безхарактерности, яку засівають в серцях рідних дітий (Б., 1899, 20, 3)
// пол. zasmakować — скуштувати.
2. перен. Плід, результат, здобуток праці. Але сумліня каже нам, що є ціна справедлива: є то ціна, що достаточно винагороджує працю, посьвячену на виріб, і що позволяє працюючим жити з овочів праці (Товариш, 1908, 199); Кільканацять літ плянової, щирої праці — і ми своїми ще очима оглядаємо овочі власних трудів (Б., 1909, 165, 1); Один мислитель сказав, що книжка, мовляв, — це матеріальна посудина для імматеріального; що вона є чудом людскости, чудом її культури. Таку одну скромну посудину — я підкреслюю слово скромну — дала я своєму народові, видаючи її з себе, як пускає деревина з себе листя, цвіт — овочі (Коб., Слова..., 301)
// порівн. пол. zbierać owoce — перен. збирати, пожинати плоди.
Значення в інших словниках
- овоч — о́воч іменник чоловічого роду частіше вживається у множині Орфографічний словник української мови
- овоч — Плід; мн. ОВОЧІ, (городу) городина, (саду) садовина, сов. фрукти. Словник синонімів Караванського
- овоч — заст. овощ, -у, ч. і рідко ж. 1》 тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. 2》 тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина. 3》 ч. і ж., збірн. М'які плоди будь-яких рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- овоч — О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж. 1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, які вживають як їжу; городина. В теплицях вирощують овочі .. і підготовляють розсаду для парників та утепленого ґрунту (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- овоч — зака́заний о́воч. Щось привабливе, але недозволене, чуже, недосяжне і т. ін. З майором Кларком усе заповідалося на гру. Трохи легковажності, трохи кокетства, трохи недозволеного (заказаний овоч завжди солодкий) (П. Загребельний). Фразеологічний словник української мови
- овоч — О́ВОЧІ перев. мн. (плоди городніх, рідше польових, рослин та зелень, що вживаються як їжа), ГОРО́ДИНА збірн., ОГОРО́ДИНА збірн., розм., О́ВОЩІ заст., ГОРОДОВИНА́ збірн., діал., ЯРИНА́ діал. Словник синонімів української мови
- овоч — О́воч, -чу, -чеві; о́вочі, -чів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- овоч — О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж. 1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. В теплицях вирощують овочі.. і підготовляють розсаду для парників та утепленого грунту (Овоч. закр. і відкр. Словник української мови в 11 томах