огнеликий
ОГНЕЛИ́КИЙ, а, е, поет. Подібний до вогню.
Коли серпанок опліта світання І сонце встане огнелике, Ні слова більше про кохання… (Забашта, Вибр., 1958, 28);
У вибухах огнеликих здригається тіло гори (Перв., Вибр., 1940, 33);
*Образно. Зі мною гвардія велика, Зі мною слава огнелика Мій комсомол, моє життя (Мал., Запов. джерело, 1959, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me