оголювати
ОГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОГОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОГОЛИ́ТИ, оголю́, ого́лиш, док., перех.
1. Знімати одяг, покриття з якоїсь частини тіла; робити голим.
Селян по черзі клали на колоду, оголювали їм спини, допитували: — Що брав у пані? Де подів? (Минко, Моя Минківка, 1962, 22);
Він розстібає комір сорочки, оголяє ключиці (Тулуб, Людолови, II, 1957, 168);
Гнат картинно зірвав насунутий на самі вуха берет і оголив пострижену гулясту голову (Загреб., День.., 1964, 168);
// Позбавляючи покриття, заслони і т. ін., робити видним для огляду, відкритим для зору.
Тане, розвіюється туман, оголюючи осінній степ (Цюпа, На крилах.., 1961, 21);
Воно [листя] опадало без вітру — листок за листком, все більше оголюючи дерева (Шиян, Баланда, 1957, 255);
Перша лопата землі оголяє жовті, покриті філоксерою корінці (Коцюб., І, 1955, 210);
*Образно. Червоні нерви оголила земля: Від Бастілії — до Паризької комуни (Еллан, І, 1958, 80).
Оголя́ти (оголи́ти) ша́блю — виймати шаблю з піхов.
І тоді сто шабель шмагнули сотнею блискавиць над загоном — сто кіннотників оголили шаблі до бою (Смолич, V, 1959, 792).
2. перен. Залишати без чого-небудь необхідного; прибирати, забирати все звідкись.
За кілька годин вона оголила всі кімнати, залишивши в них саме шмаття газет і книжок (Мик., II, 1957, 406);
Оголяти робочі місця заради подібних відряджень.. видалося йому неприпустимою безгосподарністю (Баш, На.. дорозі, 1967, 227);
// Залишати без захисту, прикриття.
Полк повстав. Дністрянське узбережжя він оголив і вдарив в спину нас (Сос., І, 1957, 477).
3. перен. Розкривати суть чого-небудь, чиєсь єство.
В останній картині четвертої дії М. Л. Кропивницький нещадно оголює гидке, підле, боягузницьке нутро лицеміра Глитая (Минуле укр. театру, 1953, 130);
Тепер Глущук і Хомаха один перед одним оголили своє нутро, нагострилися як ножі. Вони люті вороги (Чорн., Визвол. земля, 1950, 174).
4. Грабуючи, обкрадаючи і т. ін., робити бідним, убогим; оббирати.
Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра (Шевч., II, 1963, 296).
Значення в інших словниках
- оголювати — ого́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- оголювати — (дерева) роздягати; (хату) опорожняти; (суть) розкривати; (людей) оббирати; оголяти. Словник синонімів Караванського
- оголювати — -юю, -юєш і оголяти, -яю, -яєш, недок., оголити, оголю, оголиш, док., перех. 1》 Знімати одяг, покриття з якоїсь частини тіла; робити голим. || Позбавляючи покриття, заслони і т. ін., робити видним для огляду, відкритим для зору. Оголяти шаблю. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оголювати — ОГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОГОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОГОЛИ́ТИ, оголю́, ого́лиш, док. 1. що. Знімати одяг, покриття з якоїсь частини тіла; робити голим. Селян по черзі клали на колоду, оголювали їм спини, допитували: – Що брав у пані? Де подів? (В. Словник української мови у 20 томах
- оголювати — ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови