огородець
ОГОРО́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Зменш.-пестл. до огоро́д.
Сей флігель був відділений від вулиці вузеньким огородцем (Фр., VII, 1951, 355);
— Думаєш ти, щоб економія платила тобі по сто карбованців на рік, і думаєш, як би купити свою хату й огородець (Стельмах, І, 1962, 507).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- огородець — огоро́дець іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- огородець — ОГОРО́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Зменш.-пестл. до огоро́д. Сей флігель був відділений від вулиці вузеньким огородцем (І. Франко); – Думаєш ти, щоб економія платила тобі по сто карбованців на рік, і думаєш, як би купити свою хату й огородець (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- огородець — Огоро́д, -да м. Огородъ. Високії огороди, — капуста не родить. Чуб. V. 147. ум. огоро́дець. см. город. Словник української мови Грінченка