1. Словник української мови в 11 томах

огудина

ОГУ́ДИНА, и, ж., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових); гудина.

[Микита:] Постривай!.. Побачимо, які будуть дині з тієї огудини!.. (Кроп., І, 1958, 75);

Тоненький огірочок висить на огудині, немов прив’язаний (Жур., Вечір.., 1958, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огудина — огу́дина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. огудина — |о|гудиння, гарбузиння, гудина. Словник синонімів Караванського
  3. огудина — див. стебло Словник синонімів Вусика
  4. огудина — -и, ж., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових); гудина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. огудина — ОГУ́ДИНА, и, ж., збірн. 1. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. родини гарбузових); гудина. Сивувата огудина тільки вкривала землю (з газ.); Після завершення осінніх посадок прибирають опале листя, .. огудину, бадилля (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  6. огудина — БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка... Словник синонімів української мови
  7. огудина — Огу́дина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. огудина — Огу́дина, -ни ж. = огудиння. Словник української мови Грінченка