огудина

БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка, білі та жовті соняшники в лісі й на окопах неначе потонули на саме дно в прозорій імлі (І. Нечуй-Левицький); Поп'ялася вгору перша весняна трава, скрашуючи торішнє почорніле бадилиння (І. Цюпа); Петру нагинається, старанно збирає гостре стеблиння, крутить товсте перевесло і зв'язує сніп (М. Чабанівський); Серед цієї розритвини, серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (О. Гончар). — Пор. ботви́на, огу́дина.

ОГУ́ДИНА збірн. (стебла виткої або сланкої рослини — перев. про родину гарбузових), ГУ́ДИНА, ОГУ́ДИННЯ, ГУ́ДИННЯ́, БА́ТІ́Г (одне таке стебло), О́ГУД діал.; ГАРБУЗИ́ННЯ (стебла гарбузів); ОГІРЧИ́ННЯ (стебла огірків). Розгортала шорстке листя огудини, пов'ялої од спеки, й огірки в пелену кидала... (А. Головко); З городів тягнуло терпкими димами — то там, то сям палили прив'ялі бур'яни та огудиння (М. Олійник); На баштані під лісом дощ прибив гудиння, а омиті дощем кавуни виблискували, як викупані діти (В. Земляк); Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (П. Воронько); За корчмою низенький тин, зарослий гарбузинням і квасолею (С. Васильченко). — Пор. бади́лля.