одненький
ОДНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Лише, виключно один.
— Як же таки дівчині та за вдовця [вдівця] йти? .. та ще, мо, діти є.. Хоча б одненьке тільки (Григ., Вибр., 1959, 37);
— Ач, яка хитра, кавуна їй хочеться. А баштан у тебе є? От нехай біля дороги баштан ростиме, ми й попросимо скибочку одненьку (Ю. Янов. І, 1954, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одненький — одне́нький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- одненький — див. одинокий Словник синонімів Вусика
- одненький — -а, -е, розм. Лише, виключно один. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одненький — ОДНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Лише один. – Як же таки дівчині та за вдовця [вдівця] йти? .. та ще, мо, діти є .. Хоча б одненьке тільки (Грицько Григоренко); – Ач, яка хитра, кавуна їй хочеться. А баштан у тебе є? От нехай біля дороги баштан ростиме, ми й попросимо скибочку одненьку (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- одненький — Одне́нький, -а, -е ум. отъ один. Словник української мови Грінченка