1. Словник української мови в 11 томах

односельці

ОДНОСЕ́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. односе́лець, льця, ч.). Ті, які живуть або жили в одному селі з ким-небудь; мешканці того самого села.

Пополудні почали сходитись до тітки Марії дальші родичі з околичних сіл і односельці (Вільде, Сестри.., 1958, 7);

Тут у секреті біля мосту їх троє: Карнаух Маркіян, кулеметник ще з царської війни, Левко Цимбал, Яреськів односелець, і третій — Яресько (Гончар, II, 1959, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. односельці — -ів, мн. (одн. односелець, -льця, ч.). Ті, які живуть або жили в одному селі з ким-небудь; мешканці того самого села. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. односельці — ОДНОСЕ́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. односе́лець, льця, ч.). Ті, хто живе або жив в одному й тому самому селі; мешканці того самого села. Пополудні почали сходитись до тітки Марії дальші родичі з околичних сіл і односельці (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах