1. Словник української мови в 11 томах

одружений

ОДРУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до одружи́ти.

Було навіть приємно, що Фрося одружена саме з Циганком. Вони якраз підходять одне до одного (Гур., Наша молодість, 1949, 321);

// У знач. прикм.

[Лікар:] Та вже ж недарма по статистиці так виходить, що між одруженими людьми менше буває нервових і душевних хвороб (Л. Укр., II, 1951, 49);

// одру́жено, безос. присудк. сл.

[Тарас:] Ніколи того не буде, щоб вас з Марисею одружено, — я того зроду не попущу (Гр., II, 1963, 520).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одружений — одру́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. одружений — [оудружеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. одружений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до одружити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одружений — ОДРУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до одружи́ти. Було навіть приємно, що Фрося одружена саме з Циганком. Вони якраз підходять одне до одного (О. Гуреїв); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  5. одружений — ОДРУ́ЖЕНА (яка має чоловіка), ЗАМІ́ЖНЯ́, ЗАМУ́ЖНЯ, ЗА́МУЖЕМ, ЗА́МІЖЖЮ (ЗА́МУЖЖЮ) розм. (ужив. у складі групи присудка). Я гадала, що Маня коли ще не одружена, то напевно готується до весілля (Ірина Вільде)... Словник синонімів української мови
  6. одружений — Одру́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)