одружений
ОДРУ́ЖЕНА (яка має чоловіка), ЗАМІ́ЖНЯ́, ЗАМУ́ЖНЯ, ЗА́МУЖЕМ, ЗА́МІЖЖЮ (ЗА́МУЖЖЮ) розм. (ужив. у складі групи присудка). Я гадала, що Маня коли ще не одружена, то напевно готується до весілля (Ірина Вільде); Війну Лукія зустріла вже заміжньою жінкою з дитиною на руках (О. Гончар); З чотирьох доньок була лиш найстарша та Ірина замужня (О. Кобилянська); Дві дорослі дочки (у матері). Одна замужем, у Конотопі живе, друга у Ленінграді, художниця (І. Муратов); — Хіба вона заміжжю? — запитала Пріська. — Уже другий рік (Л. Яновська); У неї є небога замужжю! Чоловік і троє дітей (Ганна Барвінок).
ОДРУ́ЖЕНИЙ (який має дружину), ЖОНА́ТИЙ, ОЖЕ́НЕНИЙ рідше. Вася був одружений (О. Гончар); У нього було три сини жонатих, та аж чотири дочки (Г. Квітка-Основ'яненко); У мене один син нежонатий, а другий оженений (Словник Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- одружений — одру́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- одружений — [оудружеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- одружений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до одружити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одружений — ОДРУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до одружи́ти. Було навіть приємно, що Фрося одружена саме з Циганком. Вони якраз підходять одне до одного (О. Гуреїв); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- одружений — Одру́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- одружений — ОДРУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до одружи́ти. Було навіть приємно, що Фрося одружена саме з Циганком. Вони якраз підходять одне до одного (Гур., Наша молодість, 1949, 321); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах