1. Словник української мови в 11 томах

оживаючий

ОЖИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ожива́ти.

Тут [у повісті І. Франка "Петрії і Довбущуки"] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (Коцюб., III, 1956, 31);

Відозвався [відізвався] нараз серед оживаючого гомону товариства тремтячий, глухий, старечий голос (Фр., І, 1955, 326).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оживаючий — ожива́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. оживаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до оживати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оживаючий — ОЖИВА́ЮЧИЙ, а, е. Який оживає. Тут [у повісті І. Франка “Петрії і Довбущуки”] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (М. Словник української мови у 20 томах