ожилий

ОЖИ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до ожи́ти.

Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, над смородом війни почувався хвилюючий, ніжний подих ожилої природи (Ю. Янов., II, 1954, 99);

Поїзд мчить між стінами ще безлистих, але вже ожилих, вируючих живими соками життя дерев (Коз., Листи.., 1967, 277);

Навіть при безвітряній погоді шепотіли щось своє, потаємне ожилі по весні осокори (Збан., Малин. дзвін, 1958, 401).