ожина
ОЖИ́НА, и, ж.
1. Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами.
В лузі на калину Плететься ожина (Укр.. лір. пісні, 1958, 620);
По землі, в ровах і ямах повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки (Кучер, Прощай.., 1957, 70).
2. Ягоди цієї рослини чорно-сизого кольору.
Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою, як темно-багряну ожину ми рвали з тобою в гаю (Сос., Близька далина, 1960, 241).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ожина — ожи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ожина — -и, ж. 1》 Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами. 2》 Ягоди цієї рослини чорно-сизого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ожина — ОЖИ́НА, и, ж. 1. Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та збірними їстівними ягодами. В лузі на калину Плететься ожина (з народної пісні); По землі, в ровах і ямах повзе ожина... Словник української мови у 20 томах
- ожина — Кущ родини розових, поширений у пн. півкулі; плід — темно-червона або чорна складна кістянка, їстівна; росте на лісових зрубах, узліссях; в Україні 10 видів, найпоширеніша о. сиза; окремі сорти о. культивуються як ягідні. Універсальний словник-енциклопедія
- ожина — доро́га (сте́жка) те́рном (ожи́ною, кропиво́ю і т. ін.) поросла́ (заросла́) до чого, куди. Неможливо повернутися, добратися куди-небудь, досягти чогось бажаного. Була я щаслива, але терном поросла моя дорога до того щастя (І. Фразеологічний словник української мови
- ожина — Ожи́на, -ни; ожи́ни, ожи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)