1. Словник української мови в 11 томах

ожирілий

ОЖИРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ожирі́ти.

Ожирілий від панських подачок.. адвокат Залуцький, якого пан Луць найняв витягати Крука з в’язниці, .. був незадоволений поведінкою свого клієнта (Козл., Ю. Крук, 1957, 435);

// У знач. прикм.

— Оце так язик, оце язик! — жартували бійці, розглядаючи ожирілого сотника Приступу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 269);

[Барабаш:] Самовдоволений, черствий, ожирілий хам! В люди вивели пастушка, а він забув усе, навіть матір рідну… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ожирілий — ожирі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ожирілий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
  3. ожирілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ожиріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ожирілий — ОЖИРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ожирі́ти. Ожирілий від панських подачок .. адвокат Залуцький, якого пан Луць найняв витягати Крука з в'язниці, .. був незадоволений поведінкою свого клієнта (П. Козланюк); // у знач. прикм. – Оце так язик, оце язик!... Словник української мови у 20 томах