1. Словник української мови в 11 томах

означувати

ОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНА́ЧИ́ТИ, озна́чу́, озна́чи́ш, док., перех.

1. рідко. Те саме, що познача́ти.

Вовкун силою потяг Гаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (Фр., III, 1950, 22);

Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями, а тим часом вже наспівала туди мисливська облога (Загреб., Шепіт, 1966, 222).

2. діал. Визначати.

Перші видання пам’яток народної української мови, перші проби означити її місце в ряді інших слов’янських були зроблені вихованцями Харківського та Московського університетів (Драг., І, 1970, 290);

Мені важко було навіть означити, в чому полягала особливість його натури (Вільде, Пов. і опов., 1949, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. означувати — озна́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. означувати — Позначити, значити; Р. визначати. Словник синонімів Караванського
  3. означувати — -ую, -уєш, недок., означити, означу, означиш, док., перех. 1》 рідко. Те саме, що позначати. 2》 діал. Визначати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. означувати — ОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНА́ЧИ́ТИ, озна́чу́, озна́чи́ш, док., що. 1. рідко. Те саме, що познача́ти. Вовкун силою потяг Ґаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (І. Словник української мови у 20 томах
  5. означувати — ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, встановлювати суть чого-небудь; робити визначення), РОЗКРИВА́ТИ, ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИ, ФОРМУЛЮВА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ОЗНА́ЧУВАТИ діал. — Док.: ви́значити, розкри́ти, схарактеризува́ти, сформулюва́ти, озна́чи́ти. Словник синонімів української мови
  6. означувати — Озна́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)