означувати

Позначити, значити; Р. визначати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. означувати — озна́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. означувати — -ую, -уєш, недок., означити, означу, означиш, док., перех. 1》 рідко. Те саме, що позначати. 2》 діал. Визначати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. означувати — ОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНА́ЧИ́ТИ, озна́чу́, озна́чи́ш, док., що. 1. рідко. Те саме, що познача́ти. Вовкун силою потяг Ґаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (І. Словник української мови у 20 томах
  4. означувати — ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, встановлювати суть чого-небудь; робити визначення), РОЗКРИВА́ТИ, ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИ, ФОРМУЛЮВА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ОЗНА́ЧУВАТИ діал. — Док.: ви́значити, розкри́ти, схарактеризува́ти, сформулюва́ти, озна́чи́ти. Словник синонімів української мови
  5. означувати — Озна́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. означувати — ОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНА́ЧИ́ТИ, озна́чу́, озна́чи́ш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що познача́ти. Вовкун силою потяг Гаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (Фр. Словник української мови в 11 томах