означувати

ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, встановлювати суть чого-небудь; робити визначення), РОЗКРИВА́ТИ, ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИ, ФОРМУЛЮВА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ОЗНА́ЧУВАТИ діал. — Док.: ви́значити, розкри́ти, схарактеризува́ти, сформулюва́ти, озна́чи́ти. В тюремній лікарні зібралася комісія визначити стан здоров'я в'язня (О. Донченко); — Дмитро Іванович (Яворницький).. вибрав якусь історичну пісню, розкривав її зміст і казав, як треба її виконувати (І. Шаповал); Характеризувати в загальних рисах систему південно-східних говорів — це визначати в основному систему сучасної української літературної мови (з науково-популярної літератури); Картини допомагають школярам на перших етапах роботи над текстом узагальнено сформулювати його зміст (з посібника).

ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.; НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИ діал. (кілочками межу). — Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають (сапери) мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх (кавуни) позначують, — то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); — Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! — На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки — намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші — наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв (Густав), бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. означувати — озна́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. означувати — Позначити, значити; Р. визначати. Словник синонімів Караванського
  3. означувати — -ую, -уєш, недок., означити, означу, означиш, док., перех. 1》 рідко. Те саме, що позначати. 2》 діал. Визначати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. означувати — ОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНА́ЧИ́ТИ, озна́чу́, озна́чи́ш, док., що. 1. рідко. Те саме, що познача́ти. Вовкун силою потяг Ґаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (І. Словник української мови у 20 томах
  5. означувати — Озна́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. означувати — ОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНА́ЧИ́ТИ, озна́чу́, озна́чи́ш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що познача́ти. Вовкун силою потяг Гаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (Фр. Словник української мови в 11 томах