1. Словник української мови в 11 томах

окривджений

ОКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до окри́вдити.

Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., Книга.., 1954, 67);

Окривджене почуття і залишки гніву, наче вороги, товклися в парубочій душі (Стельмах, І, 1962, 546);

// окри́вджено, безос. присудк. сл.

З наказу Захара стражника було окривджено, зламано огорожу, засипано колодязь, і він тепер мстився (Горд., Чужу ниву.., 1947, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окривджений — окри́вджений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. окривджений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до окривдити. || окривджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окривджений — ОКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до окри́вдити. Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (А. Малишко); Окривджене почуття і залишки гніву, наче вороги, товклися в парубочій душі (М. Стельмах); // окри́вджено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах