1. Словник української мови в 11 томах

окрилення

ОКРИ́ЛЕННЯ, я, с. Стан за знач. окрили́тися.

Було в ній якесь незрозуміле їй самій окрилення, що походило, мабуть, від прийнятого рішення зробити ці збори переломними в житті колгоспу (Руд., Остання шабля, 1959, 210);

Саранові починають польоти через кілька днів після окрилення, коли крила їх досить зміцніють (Захист рослин.., 1952, 198).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окрилення — окри́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. окрилення — -я, с. Стан за знач. окрилитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окрилення — ОКРИ́ЛЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. окрили́тися 1. Було в ній [Ганні] якесь незрозуміле їй самій окрилення (М. Руденко); Гончар загалом – спостережливий і вдумливий реаліст, але реаліст з міцним романтичним “окриленням” (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. окрилення — НАТХНЕ́ННЯ (стан людини, що характеризується припливом її душевних сил, активізацією всіх психічних процесів), НАСНА́ГА, ОКРИ́ЛЕННЯ підсил., ОДУШЕ́ВЛЕННЯ заст., ВІТХНЕ́ННЯ діал. Весь в натхненні молодім Каменяр будує дім (І. Словник синонімів української мови