1. Словник української мови в 11 томах

округлений

ОКРУ́ГЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до округли́ти.

Під кучерявим заростом розкішних вусів ясно виступили обриси брезклого обличчя, округленого усмішкою (Кол., Терен.., 1959, 175);

Округлені розміри деталі, що зазначаються на рисунках, називають номінальними розмірами (Фрез. справа.., 1957, 107).

2. у знач. прикм. Який округлився, став круглим.

Подивився Дмитро на округлені від несподіваного страху і злоби очі Сафрона.. — і все зрозумів (Стельмах, II, 1962, 410);

Заглиблений у роздуми, Сидорчук стягнув з своїх по-жіночому округлених рук кітель (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. округлений — окру́глений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. округлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до округлити. 2》 у знач. прикм. Який округлився, став круглим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. округлений — ОКРУ́ГЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до округли́ти. Під кучерявим заростом розкішних вусів ясно виступили обриси брезклого обличчя, округленого усмішкою (П. Колесник). 2. у знач. прикм. Який округлився, став круглим, повним. Словник української мови у 20 томах
  4. округлений — ГУБНИ́Й лінгв. (про звук — який утворюється з активною участю губ); ЛАБІА́ЛЬНИЙ (про приголосний); ОГУ́БЛЕНИЙ, ЛАБІАЛІЗО́ВАНИЙ, ОКРУ́ГЛЕНИЙ (про голосний). Словник синонімів української мови