оманливий
ОМА́НЛИВИЙ, а, е.
1. Який викликає, створює помилкове уявлення, враження, хибний погляд і т. ін. щодо кого-, чого-небудь.
Чимало людей у чорне павутиння оманлива біблія втягла (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 83);
Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був цього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Збан., Сеспель, 1961, 12);
Не піддавайся на перший поклик свого серця, часом він буває оманливий і не завжди приносить щастя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 37);
// Примарний, уявний; несправжній.
Рослини співіснують — це, так би мовити, стан миру. Проте він триває недовго, та й, зрештою, мир цей оманливий (Знання.., 2, 1967, 12).
2. Який вабить, чарує своєю незвичайністю, загадковістю і т. ін.
Мороз вимережав вікна незрозумілими й оманливими малюнками (Рибак, Помилка.., 1940, 170);
Над ланами колишеться, бродить оманливе сяйво (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 279).
Значення в інших словниках
- оманливий — ома́нливий прикметник Орфографічний словник української мови
- оманливий — Оманний, облудний, облудливий, г. злудний, сов. обманливий; (мир) уявний, ілюзорний, примарний, г. сповидний. Словник синонімів Караванського
- оманливий — див. брехливий Словник синонімів Вусика
- оманливий — -а, -е. 1》 Який викликає, створює помилкове уявлення, враження, хибний погляд і т. ін. щодо кого-, чого-небудь. || Примарний, уявний; несправжній. 2》 Який вабить, чарує своєю незвичайністю, загадковістю і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оманливий — ОМА́НЛИВИЙ, а, е. 1. Який викликає, створює помилкове уявлення, враження, хибний погляд і т. ін. щодо кого-, чого-небудь. Якою оманливою буває людська зовнішність!... Словник української мови у 20 томах
- оманливий — ОМА́НЛИВИЙ (який викликає, створює помилкове уявлення, враження, хибний погляд і т. ін. щодо кого-, чого-небудь), ОБМА́НЛИВИЙ, ОБМА́ННИЙ, ОМА́ННИЙ, МІШУ́РНИЙ, ЗЛУ́ДНИЙ діал. Навкруги — лунка тиша зимового сну. Словник синонімів української мови