омліваючий
ОМЛІВА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до омліва́ти.
Коли посідали, притиснув до серця омліваючу з плачу Маланку, діти заголосили в один голос (Кобр., Вибр., 1954, 197).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- омліваючий — ОМЛІВА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який зомліває. Коли посідали, притиснув до серця омліваючу з плачу Маланку, діти заголосили в один голос (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах