1. Словник української мови в 11 томах

омлілий

ОМЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до омлі́ти.

В тій хвилі з проразливим криком болю вона впала омліла (Фр., І, 1955, 347);

Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Л. Укр., III, 1952, 247).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омлілий — омлі́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. омлілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до омліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. омлілий — ОМЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до омлі́ти. В тій хвилі з проразливим криком болю вона впала омліла (І. Франко); Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах