омлілий
ОМЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко.
Дієпр. акт. до омлі́ти.
В тій хвилі з проразливим криком болю вона впала омліла (І. Франко);
Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- омлілий — омлі́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- омлілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до омліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- омлілий — ОМЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до омлі́ти. В тій хвилі з проразливим криком болю вона впала омліла (Фр., І, 1955, 347); Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Л. Укр., III, 1952, 247). Словник української мови в 11 томах