опера
О́ПЕРА, и, ж.
1. Музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і признач. для виконання в театрі.
Гануш привіз з собою ноти.. Він сів за рояль і почав вигравати арії з опер (Н.-Лев., III, 1956, 228);
Приїздив Шаляпін.. Весь час він то розказував.., то знайомив нас з новою оперою "Хованщина" (Коцюб., III, 1956, 425);
*Образно. Степ хвилювався, виконуючи шумову музику своєї опери (Ю. Янов., І, 1958, 122);
// Театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені.
Його голову давно вже морочила думка бачити коли-небудь свою оперу, скомпоновану на голоси рідних пісень — таких чулих та глибоких (Мирний, III, 1954, 201);
З того дня я став ходити на репетиції гуртка Марії Сергіївни, що готував дитячу оперу (Сміл., Сашко, 1957, 41);
// тільки одн. Родова назва таких музично-вокальних драматичних творів.
Лисенко.. досить яскраво виявив перед нами, що таке національна українська опера, які шляхи для її створення (Іст. укр. музики, 1922, 237);
Як жанр синтетичний, що поєднує спів, інструментальну музику, слово, акторську гру й хореографію, опера часто близько змикається із суміжними їй галузями — драматичним театром, літературою, симфонічною музикою й побутовим ліричним романсом (Укр. клас. опера, 1957, 11).
З і́ншої (дру́гої) о́пери — про щось таке, що не стосується справи, теми розмови і т. ін.
Дуже мене цікавлять — се вже з другої опери — Ваші українські оповідання (Коцюб., III, 1956, 424).
2. Театр, де виконують такі твори.
Шкільна молодь.. переповнює гальорки академічної опери (Еллан, II, 1958, 171);
Чудовий будинок опери збирає коло своїх розмальованих афіш величезні юрби людей (Кол., На фронті.., 1959, 37).
Значення в інших словниках
- опера — о́пера іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- опера — [опеира] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
- опера — (іт. opera — твір, дія, праця) — вид театрального мистецтва, музично — сценічний твір, заснований на синтезі музики, слова, дії. Словник-довідник музичних термінів
- опера — -и, ж. 1》 Музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і признач. для виконання в театрі. || Театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені. || тільки одн. Родова назва таких музично-вокальних драматичних творів. 2》 Театр, де виконують такі твори. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опера — О́ПЕРА, и, ж. 1. Музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і признач. для виконання в театрі. Гануш привіз з собою ноти .. Він сів за рояль і почав вигравати арії з опер (І. Нечуй-Левицький); Приїздив Шаляпін .. Словник української мови у 20 томах
- опера — И, ж., комп., див. операційка. Що саме не так з оперою під маком? І яка саме версія опери? (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
- опера — о́пера (італ. opera, від лат. opera – праця, твір) вид музичного мистецтва; художній твір, зміст якого втілюється в сценічних музично-поетичних образах і в якому органічно поєднуються вокальна й інструментальна музика, драматургія, образотворче мистецтво й хореографія. Словник іншомовних слів Мельничука
- опера — 1. вокально-інструментальний музичний сценічний твір, в якому музика поєднується з драматичною дією (лібрето), складається з вокальних партій: сольних (речитативи, арії, ансамблі) і хорових, оркестрових партій (увертюра, інтермецо), балетних вставок... Універсальний словник-енциклопедія
- опера — О́пера, -ри, -рі; о́пери, о́пер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)