1. Словник української мови в 11 томах

оперета

ОПЕРЕ́ТА, и, ж.

1. Музично-драматичний комедійний твір, здебільшого розважального характеру, у якому співи і танець поєднуються з розмовним діалогом.

Перед виїздом він [М. В. Лисенко] написав у Києві нову оперету "Різдвяна ніч" у чотирьох діях (Укр. муз. спадщ., 1940, 56);

// Театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені.

Лис[енко] хоче.. ставити оперету дитячу "Зима й весна", — дуже гарна музика (Л. Укр., V, 1956, 125);

— Я не забув і про ваш науковий труд, — закінчив Ананій Горб, тримаючись, як дипломат, бачений ним в одній опереті, де він сам грав люмпена (Ю. Янов., І, 1954, 133);

// тільки одн. Родова назва таких музично-вокальних комедійних драматичних творів.

Ще на початку XIX ст. широке визнання здобув на Україні жанр оперети (Укр. клас. опера, 1957, 294).

2. Театр, де виконують такі твори.

До буфету, В оперету, На город по гарбузи — Подавай йому карету, З вітерцем його вези! (С. Ол., Вибр., 1959, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оперета — опере́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. оперета — -и, ж. 1》 Музично-драматичний комедійний твір, здебільшого розважального характеру, у якому співи і танець поєднуються з розмовним діалогом. || Театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені. || тільки одн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оперета — (іт. operetta — маленька опера) — музично — сценічна вистава переважно розважального характеру, яка поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво й естрадні прийоми. Найбільш визначні... Словник-довідник музичних термінів
  4. оперета — ОПЕРЕ́ТА, и, ж. 1. Музично-драматичний комедійний твір, здебільшого розважального характеру, у якому співи і танець поєднуються з розмовним діалогом. Перед виїздом він [М. В. Лисенко] написав у Києві нову оперету “Різдвяна ніч” у чотирьох діях (з наук. Словник української мови у 20 томах
  5. оперета — опере́та (італ. operetta, букв. – невелика опера) музично-сценічний твір комедійного характеру, в якому співи й танець поєднуються з розмовним діалогом. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. оперета — 1. музичний сценічний твір розважального характеру, із співаними та інструментальними номерами, балетом, розмовними сценами, попереджений увертюрою і завершений фіналом; виникла в І-й полов. XIX ст.; 2. театр, в якому виконують о. Універсальний словник-енциклопедія
  7. оперета — ОПЕРЕ́ТА (музично-драматичний комедійний твір розважального характеру; театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені), МУЗИ́ЧНА КОМЕ́ДІЯ, ОПЕРЕ́ТКА розм. До того ж часу (1872 р.) відноситься його (М. Словник синонімів української мови
  8. оперета — Опере́та, -ти, -ті; -ре́ти, -ре́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)