опертя
ОПЕРТЯ́, я́, с., розм.
1. Те саме, що опо́ра 1, 3, 4.
Позіхаючи і примощуючись на канапці так, щоб голова мала опертя, починає він:.. — Було воно так (Вільде, На порозі, 1955, 308);
В роботі Зоя знаходить справжню насолоду, робота єднає її з колективом, що давно вже став для дівчини і ріднею і найпевнішим опертям у житті (Гончар, Південь, 1951, 157);
Він шукав точки опертя, від якої можна було б іти (Рибак, Гармати.., 1934, 89).
2. рідко. Те саме, що о́пір 1.
Квіти рясту фіалкові — теплі і сонячні. І хоча тіло квітки ще тверде, напружене, готове до опертя холоду й негоді — її дух вже ніжний, теплий, весняний (Смолич, II, 1958, 10);
Як бачте, я не даром член союза, Хоча із музою у мене є тертя. Вона мовля мені, що я її обуза, І все життя вчиняє опертя (Воскр., Цілком.., 1947, 87).
Значення в інших словниках
- опертя — опертя́ 1 іменник середнього роду опора розм. опертя́ 2 іменник середнього роду опір розм. Орфографічний словник української мови
- опертя — Підпертя, підпора, підвалина, опора; (в житті) захист, поміч, допомога, підтримка, п. плече, рука. Словник синонімів Караванського
- опертя — див. основа; підпора Словник синонімів Вусика
- опертя — -я, с., розм. 1》 Те саме, що опора 1), 3), 4). 2》 рідко. Те саме, що опір 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- опертя — ОПЕРТЯ́, я́, с., розм. 1. Те саме, що опо́ра 1, 3, 4. Позіхаючи і примощуючись на канапці так, щоб голова мала опертя, починає він: .. Словник української мови у 20 томах
- опертя — ОПО́РА (те, на що спираються або на що можна спертися), ПІДПО́РА, ОПЕРТЯ, О́ПІР діал. Шукала ногами опори, але не знаходила (Г. Хоткевич); І не раз його рука, шукаючи підпори, Спиралась на її плече запевне (Леся Українка); Панюшкін.. Словник синонімів української мови