1. Словник української мови в 11 томах

оповіщений

ОПОВІ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оповісти́ти.

Оповіщені ще з учора, селяни посходилися до сільради (Епік, Тв., 1958, 477);

За рогом, під стіною облупленої, з вибитими вікнами школи, немов заздалегідь ким оповіщений, чекав на полонених гурт жінок (Коз., Гарячі руки, 1960, 119);

Гурток молодіжі.. переїздив по заздалегідь оповіщеному в часописах маршруту якусь частину Галичини або Буковини (Сам., II, 1958, 397);

// опові́щено, безос. присудк. сл.

На афішах було оповіщено, що того вечора співатимуть в садку тірольці (Н.-Лев., І, 1956, 435).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповіщений — опові́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оповіщений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оповістити. || оповіщено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оповіщений — ОПОВІ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оповісти́ти. Оповіщені ще з учора, селяни посходилися до сільради (Г. Епік); За рогом, під стіною облупленої, з вибитими вікнами школи, немов заздалегідь ким оповіщений, чекав на полонених гурт жінок (В. Словник української мови у 20 томах
  4. оповіщений — Опові́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)