1. Словник української мови в 11 томах

оповіщення

ОПОВІ́ЩЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. оповісти́ти, оповіща́ти.

Я боявся, що й останньої ночі Аракеліяна не оповістять про помилування. Саме з цієї причини я так домагався дозволу особисто брати участь у цьому оповіщенні (Кулик, Записки консула, 1958, 100).

2. Письмове повідомлення про що-небудь.

— Мені припоручено.. обдивитися.. виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери. Ви дістали моє оповіщення? (Коцюб., І, 1955, 198);

По кількох днях мені на стіл мовчки поклали оповіщення про збори (Мушк., Серце.., 1962, 229).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповіщення — опові́щення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. оповіщення — див. оголошення Словник синонімів Вусика
  3. оповіщення — -я, с. 1》 Дія за знач. оповістити, оповіщати. 2》 Письмове повідомлення про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оповіщення — ОПОВІ́ЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оповісти́ти. Я боявся, що й останньої ночі Аракеліяна не оповістять про помилування. Саме з цієї причини я так домагався дозволу особисто брати участь у цьому оповіщенні (І. Кулик). Словник української мови у 20 томах
  5. оповіщення — ОГОЛО́ШЕННЯ (письмове повідомлення про щось), ОПОВІ́ЩЕННЯ, ОПОВІ́СТКА рідше, ОБ'Я́ВА рідше. На круглій тумбі наклеєно кілька оголошень (В. Петльований); На оповіщенні намальовані були різні чуда, які Шмідель і його служба показували з коньми і самі (О. Словник синонімів української мови
  6. оповіщення — Опові́щення, -ння, -нню, в -нні; -ві́щення, -ві́щень, -щенням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)