опозиційний
ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь.
Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (Коцюб., III, 1956, 290);
// Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь.
Скоро тільки прийшов [Русин] на світ, зараз зазначив своє опозиційне становище пискливим плачем, котрого ніхто з родини і прислуги не розумів (Мак., Вибр., 1954, 3);
Опозиційний рух.
2. Належн. до опозиції (у 2 знач.).
Опозиційне угруповання;
// Який виражає погляди опозиції.
Він прочитував щодня всі газети, видавані в Галичині, щоб поінформуватися про настрій у краю; особливо пильно читав львівські газети, а найпильніше, розуміється, опозиційні (Фр., IV, 1950, 164).
Значення в інших словниках
- опозиційний — опозиці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- опозиційний — [опозиец’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- опозиційний — -а, -е. 1》 Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. || Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь. Опозиційний рух. 2》 Належний до опозиції (у 2 знач.). Опозиційне угруповання. || Який виражає погляди опозиції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опозиційний — Противний, супротивний, перечний, суперечний Словник чужослів Павло Штепа
- опозиційний — ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (М. Словник української мови у 20 томах
- опозиційний — опозиці́йний той, що перебуває в опозиції, протидіє, додержується протилежної думки. Словник іншомовних слів Мельничука
- опозиційний — Опозиці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)