опозиційний
опозиці́йний
-а, -е.
1》 Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь.
|| Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь. Опозиційний рух.
2》 Належний до опозиції (у 2 знач.). Опозиційне угруповання.
|| Який виражає погляди опозиції.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опозиційний — опозиці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- опозиційний — [опозиец’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- опозиційний — Противний, супротивний, перечний, суперечний Словник чужослів Павло Штепа
- опозиційний — ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (М. Словник української мови у 20 томах
- опозиційний — опозиці́йний той, що перебуває в опозиції, протидіє, додержується протилежної думки. Словник іншомовних слів Мельничука
- опозиційний — Опозиці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- опозиційний — ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (Коцюб. Словник української мови в 11 томах