1. Словник української мови в 11 томах

опозиціонер

ОПОЗИЦІОНЕ́Р, а, ч.

1. Член, прихильник опозиції (у 2 знач.).

V конференція КП(б)У.. дала рішучу відсіч всякого роду опозиціонерам, які намагались збити КП(б)У з ленінського шляху (Іст. УРСР, II, 1957, 198).

2. Той, хто протидіє, чинить опір кому-, чому-небудь або протиставляє свої погляди, дії і т. ін. іншим поглядам, діям і т. ін.

Челканов сердечно обійняв Старика, свого запеклого опозиціонера, потім простяг руку Маркові (Мик., II, 1957, 505);

Було в селі кілька вічних опозиціонерів церкві і її політиці (Вільде, Сестри.., 1958, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опозиціонер — опозиціоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. опозиціонер — -а, ч. 1》 Член, прихильник опозиції (у 2 знач.). 2》 Той, хто протидіє, чинить опір кому-, чому-небудь або протиставляє свої погляди, дії і т. ін. іншим поглядам, діям і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опозиціонер — Супротивник, протибор, див. опонент Словник чужослів Павло Штепа
  4. опозиціонер — ОПОЗИЦІОНЕ́Р, а, ч. 1. Член, прихильник опозиції (у 2 знач.). Початком нового етапу стала діяльність Української робітничо-селянської спілки. Словник української мови у 20 томах
  5. опозиціонер — опозиціоне́р той, що належить до опозиції. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. опозиціонер — ОПОЗИЦІОНЕ́Р (той, хто протидіє, чинить опір кому-, чому-небудь або протиставляє свої погляди, дії тощо іншим поглядам, діям і т. ін.), ФРОНДЕ́Р книжн., ОПОЗИЦІОНІ́СТ заст. Челканов сердечно обійняв старика, свого запеклого опозиціонера (І. Словник синонімів української мови
  7. опозиціонер — Опозиціоне́р, -ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)