опорочувати
ОПОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Створювати погану або небажану репутацію кому-, чому-небудь; порочити, компрометувати.
На третій день Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення (Мирний, III, 1954, 189);
Микола на мить задумався. Хтозна, як тут відповісти, щоб і школи не опорочити, і матері не образити? (Збан., Курил. о-ви, 1963, 200);
Імперіалістична реакція мобілізує всі засоби ідеологічного впливу на маси, намагаючись опорочити комунізм та його благородні ідеї, захистити капіталізм (Програма КПРС, 1961, 45);
// Неславити, ганьбити своїми вчинками, поведінкою і т. ін.
[Параска:] За вчителя йде!.. Благородні!.. Так опорочили мені дитину!.. Ні, я не попустю [попущу] так мене порочити! Оддавайте мені дівку [за сина]! (Гр., II, 1963, 529);
Не хотілося.. мені до Катрі заходити: опорочила вона мене недавнечко перед усім хрещеним миром (Л. Янов., І, 1959, 83).
Значення в інших словниках
- опорочувати — опоро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- опорочувати — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
- опорочувати — див. дискредитувати, сквернити Словник чужослів Павло Штепа
- опорочувати — ОПОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Створювати погану або небажану репутацію кому-, чому-небудь; порочити. Словник української мови у 20 томах
- опорочувати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови