опричина
ОПРИ́ЧИНА, и, ж., іст. Те саме, що опри́чнина.
До опричини ввійшли кращі області, що розташовані були в центрі держави або мали велике торгове значення (Іст. СРСР, І, 1956, 136);
Ми [робітники і селяни України] просимо, щоб своєю витримкою, залізною дисципліною ви [робітники і селяни Росії] ще сильніше закріпили б нашу молоду Радянську республіку, яка так само потрібна нам і дорога для нас, як інтереси нашого краю, змученого опричиною (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 21).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опричина — опри́чина іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
- опричина — -и, ж., іст. Те саме, що опричнина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опричина — ОПРИ́ЧИНА, и, ж., іст. Те саме, що опри́чнина. До опричини ввійшли кращі області, що розташовані були в центрі держави або мали велике торгове значення (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах