1. Словник української мови в 11 томах

опричник

ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.).

Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (Граб., І, 1959, 305);

Вотчини були взяті "на государя" (тобто конфісковані) і роздані дворянам-опричникам, з яких було створено особливе слухняне царю військо (Іст. СРСР, І, 1957, 122);

// перев. мн., перен. У дореволюційній Росії — царська поліція, жандармерія.

..каторга не залякає робітників, ватажки яких не боялись умирати у відкритій вуличній сутичці з царськими опричниками (Ленін, 5, 1969, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опричник — опри́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. опричник — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. опричник — [опричниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. опричник — -а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). || перев. мн., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опричник — Кат, чекіст, НКВДіст, КГБіст, див. клеврет Словник чужослів Павло Штепа
  6. опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (П. Словник української мови у 20 томах