опричник
ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст.
Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.).
Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (П. Грабовський);
Вотчини були взяті “на государя” (тобто конфісковані) і роздані дворянам-опричникам, з яких було створено особливе слухняне царю військо (з навч. літ.);
// перев. мн., перен., зневажл. Про поліцаїв, жандармів.
Царські опричники;
// перев. мн., перен., зневажл. Про прислужників диктатора, які безоглядно виконують його волю.
У цій справі, як у краплі роси, відбилася доля західних українців, те беззаконня, яке творили сталінсько-беріївські опричники в нашому краї (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опричник — опри́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- опричник — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- опричник — [опричниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- опричник — -а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). || перев. мн., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опричник — Кат, чекіст, НКВДіст, КГБіст, див. клеврет Словник чужослів Павло Штепа
- опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (Граб. Словник української мови в 11 томах