опричник
див. жорстокий
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опричник — опри́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- опричник — [опричниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- опричник — -а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). || перев. мн., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опричник — Кат, чекіст, НКВДіст, КГБіст, див. клеврет Словник чужослів Павло Штепа
- опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (П. Словник української мови у 20 томах
- опричник — ОПРИ́ЧНИК, а, ч., іст. Дворянин, що служив в опричнині (у 3 знач.). Шибанів мовчав, омлівавши. З ноги Кров бігла червоним патьоком; А цар на спокійливе око слуги Дивився пильнуючим оком. Стояв нерухомо опричників ряд (Граб. Словник української мови в 11 томах