опіум
О́ПІУМ, у, ч. Те саме, що о́пій.
Коли не впиватися, не вприскувати морфію, не курити опіуму, то треба хоч роботою задурити себе (Л. Укр., V, 1956, 325);
[Шелест (Відкриває валізку):] Що це! Інструменти, пляшечки, ліки… Опіум… морфій… стрихнін… Отрута (Коч., II, 1956, 262);
[Свашенко:] Скажи їм, що монашки це — опіум для народу! (Мик., І, 1957, 322);
*Образно. Дихав радісно й схвильовано, немов би раніше не знав млосного весняного опіуму (Сміл., Зустрічі, 1936, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опіум — о́піум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- опіум — -у, ч. Те саме, що опій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опіум — О́ПІУМ, у, ч. Те саме, що о́пій. Коли не впиватися, не вприскувати морфію, не курити опіуму, то треба хоч роботою задурити себе (Леся Українка); [Шелест (Відкриває валізку):] Що це! Інструменти, пляшечки, ліки... Опіум... морфій... стрихнін... Отрута (І. Словник української мови у 20 томах
- опіум — о́піум див. опій Словник іншомовних слів Мельничука