ораний
О́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ора́ти.
За пастівником легкими хвилями підіймалися все вище й вище орані поля (Фр., IV, 1950, 333);
// у знач. ім. о́ране, ного, с. Зоране поле; рілля.
Треба буде І на чужі люди Подивитись, як живуть: Чи орють, Чи не на ораному сіють І просто жнуть (Шевч., І, 1951, 277);
// о́рано, безос. присудк. сл.
Як же без землі бути? Добре тим панам: у них її не орано, не міряно (Мирний, III, 1954, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ораний — о́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до орати. || орано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. оране, -ного, с. Зоране поле; рілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ораний — О́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ора́ти; // у знач. прикм. За пастівником легкими хвилями підіймалися все вище й вище орані поля (І. Франко); // у знач. ім. о́ране, ного, с. Зоране поле; рілля. Словник української мови у 20 томах