орган

О́РГАН, ч.

1. род. а. Складова частина тваринного або рослинного організму, яка має певну будову і виконує одну або кілька певних функцій.

— На цей час прикуси язика зубами або й одкуси.. — А як же то я животітиму на світі без цього дурного органа? — жартував Кованько (Н.-Лев., І, 1956, 627);

Органи травлення; Органи дихання; Надземні органи рослини.

2. род. у. Знаряддя, засіб.

Тимчасовий революційний уряд є орган боротьби за негайну перемогу революції, за негайну відсіч контрреволюційним спробам, а зовсім не орган здійснення історичних завдань буржуазної революції взагалі (Ленін, 11, 1970, 27).

3. род. у. Установа, що виконує певні функції в галузі державного управління, контролю, нагляду і т. ін.

Народовладдя в нашій країні дістає свій вияв насамперед у Радах — органах народного представництва, які поєднують у собі риси державних і громадських організацій (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 38);

Адміністративні органи; Органи народного контролю; Слідчі органи.

4. род. у. Періодичне видання (журнал, газета, бюлетень і т. ін.) якої-небудь партії, установи, організації, яке відбиває їх погляди і діяльність.

Газети повинні стати органами різних партійних організацій (Ленін, 12, 1970, 94);

Пригадалось Ясочці, скільки часу загаяно марно, скільки довелось зазнати зневаги, .. тиняючись з віршами по редакціях всяких органів (Вас., І, 1959, 352);

З улюбленого часопису сентиментальних панночок "Друг" став бойовим органом демократичної молоді (Кол., Терен.., 1959, 160).

5. род. а, техн. Складова частина, деталь різних механізмів, пристроїв і т. ін., що виконує певну функцію.

Добре було б, якби промисловість випускала один культиватор з набором різних робочих органів, а не багато різних культиваторів (Колг. Укр., 1, 1959, 13).

ОРГА́Н, а, ч. Найбільший духовий клавішний музичний інструмент, що складається з набору труб, у які нагнітається повітря.

На хорах здіймався величезний орган (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125);

За завісами заграли два органи, і під мелодійні їх звуки імператриця Єлена і її невістка Феофано вийшли з палати (Скл., Святослав, 1959, 153);

*Образно. Здоров будь, Пушкін мій, землі орга́н могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! Я тут у вас в гостях (Тич., І, 1957, 97);

*У порівн. На словах — як на органах, а як до діла — ані гу-гу! (Укр.. присл.., 1955, 181);

// Музичний духовий інструмент, що діє автоматично.

У невеличкій світлиці стояв чорний орган на чотири вали (Сам., II, 1958, 412).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орган — о́рган іменник чоловічого роду частина організму; установа; друковане видання орга́н іменник чоловічого роду музичний інструмент Орфографічний словник української мови
  2. орган — (системи) елемент; (влади) установа, організація; (гніту) засіб, знаряддя; (пресовий) публікація, видання: <�журнал, газета тощо>; (статевий) член. Словник синонімів Караванського
  3. орган — I [орган] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў (частина організму) II [орган] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў (установа; друковане видання; засіб) Орфоепічний словник української мови
  4. орган — I `органч. 1》 род. -а. Складова частина тваринного або рослинного організму, яка має певну будову і виконує одну або кілька певних функцій. Статеві органи. Органи чуття — чутливі органи людини та тварини, які сприймають та аналізують подразнення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. орган — 1. (влади) установа, заклад, див. інституція, (друков.) речник, (тіла) оруддя 2. це музичний Словник чужослів Павло Штепа
  6. орган — (лат. organum, від гр. organon — знаряддя, інструмент) — конструктивно складний клавішно-пневматичний (духовий) інструмент,який походить від гідравлоса. Пневматичний О. з’явився у Візантії ще в IV ст., а з VII ст. застосовувався в католицьких храмах. Словник-довідник музичних термінів
  7. орган — О́РГАН, ч. 1. род. а. Складова частина тваринного або рослинного організму, яка має певну будову і виконує одну або кілька функцій. – На цей час прикуси язика зубами або й одкуси .. – А як же то я животітиму на світі без цього дурного органа?... Словник української мови у 20 томах
  8. орган — Знаряддя Словник застарілих та маловживаних слів
  9. орган — о́рган I óрган (від грец. όργανον – знаряддя, інструмент) 1. Частина тваринного чи рослинного організму, яка виконує одну або кілька специфічних функцій (напр., мозок, нирки, шлунок – у людини й тварин, листок, стебло, корінь – у рослин). Словник іншомовних слів Мельничука
  10. орган — Морфологічно окрема частина організму тварин і рослин, що виконує певні функції (напр., око, нирки). Універсальний словник-енциклопедія
  11. орган — О́рган, -на; -гани, -нів орга́н, -на, орга́ни, -нів, -нам (муз. інстр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. орган — рос. орган 1. Установа, організація, що виконує певні функції в галузі державного управління чи в системі управління підприємства, установи. 2. Періодичне видання, що належить громадській організації, партії, корпорації. 3. Переносно — знаряддя, засіб чого-небудь. Eкономічна енциклопедія
  13. орган — Орган, -ну м. Органъ. Чуб. I. 179; П. 43. Словник української мови Грінченка