1. Словник української мови в 11 томах

орденоносець

ОРДЕНОНО́СЕЦЬ, сця, ч. Особа, нагороджена орденом.

— Товариші, — каже Григорій Павлович, — ..давайте привітаємо нашого дорогого орденоносця (Ю. Янов., І, 1954, 27);

Під час вручення нагород біля них [бійців і командирів] бігав Колосок і кожного орденоносця фотографував (Кучер, Чорноморці, 1956, 448).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орденоносець — орденоно́сець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. орденоносець — -сця, ч. Особа, нагороджена орденом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орденоносець — ОРДЕНОНО́СЕЦЬ, сця, ч. Особа, нагороджена орденом. – Товариші, – каже Григорій Павлович, – .. давайте привітаємо нашого дорогого орденоносця (Ю. Яновський); Під час вручення нагород біля них [бійців і командирів] бігав Колосок і кожного орденоносця фотографував (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах