1. Словник української мови в 11 томах

оситняг

ОСИТНЯ́Г, у́, ч.

1. (Неlеосhаrіs R. В r.). Багаторічна трав’яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг.

Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Мирний, І, 1954, 248).

2. Те саме, що оситня́к.

Місцями кругом озера.. ніби тонули в зеленій воді високі, густі, як ліс, очерети та оситняги (Н.-Лев., II, 1956, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оситняг — оситня́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. оситняг — -у, ч. 1》 Багаторічна трав'яниста рослина родини осокових, що росте перев. на болотах і луках; ситняг. 2》 Те саме, що оситняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оситняг — ОСИТНЯ́Г, у́, ч. 1. Багаторічна трав'яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг. Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Панас Мирний); Він полетів сторч голвою вниз... Словник української мови у 20 томах
  4. оситняг — ОСИТНЯ́Г (багаторічна трав'яниста рослина родини осокових), СИТНЯ́Г, СИТНЯ́К, СИТНИ́К. Хитнувши оситняг, причалив тихо човен (М. Бажан); Ситняг лопотів, полохливі жаби скакали в рів (І. Ле); Через дорогу — озеро, гострим ситняком поросле (П. Тичина). Словник синонімів української мови
  5. оситняг — Оситня́г, -гу́, в -нязі́; -няги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)