1. Словник української мови в 11 томах

ослабілий

ОСЛАБІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ослабі́ти.

Обличчя її стає блідим, на лобі дрібною росою виступає піт. Вона мляво витирає його ослабілою рукою (Шиян, Гроза.., 1956, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослабілий — ослабі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ослабілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ослабіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ослабілий — ОСЛАБІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ослабі́ти; // у знач. прикм. Обличчя її стає блідим, на лобі дрібною росою виступає піт. Вона мляво витирає його ослабілою рукою (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  4. ослабілий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови