остаточно
ОСТАТО́ЧНО, присл. Повністю, цілком; до кінця.
— Коли пан улаштує тут ярмарок.., справа остаточно залагодиться (Тулуб, Людолови, І, 1957, 26);
Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився і що це вона так зуміла його перевиховати (Донч., V, 1957, 448);
Дощ остаточно змив з одягу шкарубке багно (Руд., Вітер.., 1958, 97);
// Без якихось змін; безповоротно.
Після того, як загін Килигея остаточно закріпився в Хорлах, на нього.. було покладено охорону всього чорноморського узбережжя (Гончар, II, 1959, 72);
Перемога соціалізму в усьому світі остаточно усуне соціальні і національні причини виникнення всяких воєн (Програма КПРС, 1961, 51).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- остаточно — остато́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- остаточно — I вкрай, геть, доконечно, зовсім, украй, цілковито, цілком Фразеологічні синоніми: до кінця; до краю; до послідку; до решти II див. зовсім Словник синонімів Вусика
- остаточно — присл. Повністю, цілком; до кінця. || Без якихось змін; безповоротно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- остаточно — ОСТАТО́ЧНО, присл. Повністю, цілком; до кінця. – Коли пан улаштує тут ярмарок.., справа остаточно залагодиться (З. Тулуб); Ніна .. думала, що хлопець остаточно виправився і що це вона так зуміла його перевиховати (О. Словник української мови у 20 томах
- остаточно — остаточно урешті-решт (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- остаточно — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм. Словник синонімів української мови
- остаточно — Остато́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)